Що таке «Економічна кібернетика»?

Економісти-кібернетики - системні аналітики в галузі економіки. Одним із вирішальних інструментів, направлених на досягнення стабільності у розвитку економічної системи, є оптимізація управлінських рішень з метою досягнення максимальної ефективності у своїх потенційних можливостях.

Серед головних напрямів вирішення цієї проблеми є забезпечення точності й адаптивності управлінських рішень в умовах ускладнення і зміни господарських, економічних і організаційних зв'язків між елементами економіко-виробничої системи.

Останнім часом зміни в економіці, у виробничих відносинах створюють сприятливі умови для радикального повороту в напрямку застосування методів економіко-математичного моделювання в управлінні економіко-виробничими системами різних рівнів. У цьому напрямі проводять низку наукових досліджень. Економіко-математичний напрям стає одним із провідних в економічній науці.

Стосовно використання методів оптимізації для вироблення й прийняття рішень щодо організації виробничого процесу, то вони мають можливість стати вирішальним засобом підвищення ефективності функціонування виробничих підрозділів, особливо в умовах конкурентної економіки. В цих умовах суб'єкти господарювання несуть повну відповідальність за використання ресурсів, виконання договірних зобов'язань, за власну фінансову й економічну політику.

Прогресивна роль ринкових відносин проявляється у погодженні інтересів замовника і виконавця. І це стимулює зниження собівартості продукції, поліпшення її якості, використання досягнень науково-технічного прогресу. Але ринкові відносини можливі лише в умовах свободи виробника.

Вивчення, чи лише ознайомлення з роботами з проблем управління економічними процесами викликає у допитливого читача, організатора і керівники запитання:

Загалом відповідь на ці запитання є такою:

Розширення масштабів виробництва, прискорення науково-технічного прогресу ускладнюють управління економічними процесами на різних рівнях економіки країни. Діяльність керівника стає складнішою. Технологія виробництва, досягнення науки і техніки, постачання ресурсами, фінансові операції, забезпечення професійними кадрами, контроль якості продукції, матеріальне стимулювання, збут продукції, статистична звітність - все це належить до сфери діяльності сучасного керівника, яку він повинен організовувати оперативно й кваліфіковано.

Динаміка, розвиток економічних процесів під дією різноманітних факторів, приводить до зміни технології виробництва, асортименту і якості продукції чи послуг, господарських зв’язків, робить незбагненним те, що раніше було простим і очевидним. Тому сучасне управління означає передбачення, прогнозування розвитку процесу чи ситуації. Багато керівників, завантажених поточними справами не мають можливості заглянути в майбутнє, тим більше, що дуже міцно вкоренилась звичка (як надбання тоталітарно-адміністративної системи) прямувати у завтрашній день тісним коридором, за вказівкою зверху. А це паралізує власну ініціативу, інтуїцію і здоровий глузд у керівників, веде до занепаду.

Керівник, який не передбачає розвитку ситуації - приречений на різкі зміни у виборі напряму розвитку процесу чи ситуації і на великі зміни в інтенсивності виробничого процесу, що веде до значного зниження ефективності виробництва.

Які ж є сучасні об'єктивні можливості успішного вирішення проблем управління? Це передусім можливості, створені науково-технічним прогресом, що привели до революційних змін у сфері управління: нові фахівці, методи та комп’ютерні технології роботи з інформацією.
Ці три головні елементи управління підняли його на якісно новий рівень. Без перебільшення можна сказати, що успіх економічних та фінансових процесів, успіх функціонування будь-якого підрозділу залежить від рівня освоєння цих елементів для прийняття рішення й контролю за його виконанням.

Головний елемент науково-технічної революції у сфері управління - нові кадри, які є творцями і носіями нових методів ефективного управління. Потрібно розрізняти дві категорії працівників управління. Перша категорія - працівники обліку, планування, нормування, служби постачання - збуту, системотехніки. Друга категорія - керівники підприємств, банків, установ, керівники підрозділів. Вони згуртовують навколо себе всіх працівників управління для виконання головної мети діяльності економічних об’єктів. Якщо від першої категорії залежить рівень кваліфікації використання прогресивних методів управління і технічних засобів роботи з інформацією, то від другої категорії залежить можливість використання науково обґрунтованих методів вироблення і прийняття управлінських рішень. Нинішній рівень кваліфікації цієї категорії керівних працівників ще значною мірою призводить до неспроможності сприйняття прогресивних науковомістких методик управління, і, як наслідок цього, - надзвичайно поширений спосіб управління за допомогою вольових рішень.

Досвід вирішення проблеми управління економічними об’єктами дає змогу зробити узагальнення щодо функцій такого керівника. По-перше, такий керівник не може сприймати економічні процеси з погляду тільки інженера чи фінансиста, плановика чи економіста. Він повинен сприймати виробництво системно, тобто оцінювати його подетально, кожну частину зокрема, а їх сукупність системно, комплексно. Тому з огляду на координуючий, системний характер діяльності керівника необхідне засвоювання ним потрібних професійних знань та вмінь.

По-друге, керівник вирішує, що робити і як робити, тобто приймає рішення, яке ґрунтується на методах аналізу, прогнозування й контролю. Це рішення є головною його продукцією, за якість якої він повинен нести відповідальність.

По-третє, керівник завжди повинен вміти оцінити місце й суть свого підприємства як елемента у системі вищого рівня. З цього погляду мета діяльності керованого ним підрозділу чи підприємства повинна мати узгодженість із метою всієї системи вищого рівня.

У наших умовах стає зрозумілим, що виготовляти на підприємствах повинні ту продукцію чи послуги, які мають найбільший попит на ринку збуту, тобто є найнеобхіднішою для споживача. І це може вирішувати тільки споживач, а не хтось за нього на якомусь вищому рівні керівної градації. Інакше кажучи, виробництво повинно орієнтуватись на поточну й перспективну ринкову кон'юнктуру.

По-четверте, керівник забезпечує управління через посередників, підлеглих. Керувати людьми набагато складніше, ніж управляти технікою. Це, в певному розумінні, мистецтво, що потребує володіння знаннями теорії мотивації, збагачення якими приходить з набуттям досвіду.

Наступним елементом науково-технічної революції у сфері управління є нові методи управління, які ґрунтуються на найновіших досягненнях економічної науки й практики.

Світовий досвід показує, що до нових науково обґрунтованих й прийнятних економічною практикою методів належать методи економіко-математичного моделювання задач управління, планування, прогнозування. Різноманітність нових методів управління зумовлена різноманітністю завдань і аспектів управління.

Методи, які використовують математичний інструментарій, оптимізаційні підходи, забезпечують вищий рівень науково обґрунтованими управлінськими рішеннями, дають змогу знайти ефективні варіанти розвитку економічної ситуації, оцінити їх і вибрати серед них раціональні, а можливо й оптимальні. Без використання таких методів, розв'язування задач управління зводять знову ж таки до вже відомих усім вольових методів. Досвід показує, що втрати при цьому, в ліпшому випадку, досягають 7-20 %

Третій елемент науково-технічної революції у сфері управління - нові комп'ютерні технології та технічні засоби роботи з інформацією, як її матеріальний ґрунт. До них належать засоби одержання, передачі, зберігання й опрацювання інформації. В цьому переліку головною ланкою є ЕОМ різних типів і призначень. ЕОМ не тільки виконують рутинні облікові функції в управлінні економічними та іншими процесами, оперативно й з великою точністю розв'язують фінансові задачі, задачі планування, а й уможливили розв'язування якісно нових задач аналізу, прогнозування і контролю за ходом виробничого процесу.

Ринкова, або інакше конкурентна, економіка визнає інтереси суспільства через податок, загальноприйняті закони й керується ринковою кон'юнктурою. Визначальним є критерій прибутку. Чим прибуток більший, тим більші можливості для модернізації виробництва, для маневрування цінами. А це означає, що оптимізація управління виробництвом спрямована на зниження витрат виробництва, на забезпечення його конкурентоздатності. Система управління повинна володіти інформацією про зміни попиту на продукцію підприємства, на використання у виробництві ресурсів на певний час і на певну перспективу. Очевидно, що система управління і виробнича система як складні системи повинні бути повністю узгоджені.

Розв'язання цієї проблеми можливе на підставі нових інформаційних технологій з використання методів математичного моделювання інтегрованих з інформаційною базою. Така інформаційна технологія аналізу економічних процесів і вироблення рекомендацій для прийняття управлінських рішень повинна забезпечувати функціонування бази даних і бази знань з перевіркою повноти, достовірності і несуперечливості інформації, а також своєчасності і економічності її отримання.

Створення та уніфікація інтелектуальних та інформаційних систем на підставі прогресивних інформаційних технологій та використання сучасних комп'ютерних систем необхідної конфігурації є надзвичайно актуальним в умовах зміни виробничих відносин. Такі системи переводять надійність і ефективність управління на якісно вищий рівень.

Як теорія управління економіко - виробничими системами, так і економічна практика підтверджують необхідність вдосконалення системи планування та управління через один із найбільш дійових напрямів їхнього вдосконалення - створення і впровадження на підприємствах систем підтримки прийняття управлінських рішень та використання інструментарію економіко-математичного моделювання.

Будь-який економічний об'єкт не може бути використаний для проведення експериментів з метою розроблення планових чи управлінських рішень. Для таких експериментів застосовують наукову абстракцію економічного об'єкта чи процесу - його економіко - математичну модель, яка дає змогу вивчати певні ситуації, аналізувати вплив на них різних чинників, зокрема: змін залежностей та умов; прогнозувати стан процесу і його проходження; робити висновки та узагальнення. Математичне моделювання за своїм змістом є експериментальним методом, який допомагає серед можливих варіантів розв'язку тієї чи будь-якої іншої задачі відібрати ліпші в розумінні певного критерію.

Для проведення таких комплексних економічних досліджень треба залучати науково-дослідні, проектні організації, висококваліфікованих і досвідчених спеціалістів, щоб не лише позбутися економічних прорахунків, які зумовлюють відчутні втрати, але й уникнути компроментації розроблених методів дослідження, методів оптимізації.

Адаптація до змін у зовнішньому середовищі потребує змін у внутрішньому середовищі системи, залежно від масштабу та економічного потенціалу виробничої системи. Зміни в її внутрішньому середовищі можуть впливати на показники її ефективності, а також спричиняти зміни у партнерів економічної діяльності.

Окремі підприємства функціонують не ізольовано, а в тісному зв'язку з навколишнім середовищем, з іншими економічними об'єктами. Через ці зв'язки виявляються впливові чинники, які діють на підприємство як складну систему. Для вивчення поведінки цієї системи у разі зміни вказаних факторів, параметрів зв'язку, необхідно всі ці зв'язки подати у кількісному вираженні, тобто зобразити у вигляді конкретних математичних залежностей і функцій.

За твердженням філософів за допомогою аналізу можна прийти до певних узагальнень і висновків реальної дійсності у пізнанні. Так, наприклад, найзагальніші закономірності в економічних явищах і процесах пізнаюсь через якісний аналіз. Але їхнє вираження можливе лише за допомогою числа. Тобто ці закономірності прагнуть описувати у конкретному числовому вираженні.

Ще очевиднішим є прагнення отримати число, кількісний вимір у разі розв’язання конкретних економічних задач, бо у цьому випадку виявлення кількісного виміру взаємозв'язків та значень необхідних параметрів та характеристик є головним. Це не означає, що під час розв’зання конкретних економічних задач можна знехтувати якісним аналізом чи якісними означеннями. Але результатами вирішення цих проблем, задач чи аналізу процесів та ситуацій повинні бути числові вирази.

Протиставлення цих двох філософських категорій - якості і кількості є некоректним, бо вони є нероздільні і взаємно доповнюють одна одну у наукових дослідженнях. Водночас потрібно чітко усвідомити роль і місце якісного і кількісного аналізу у кожному конкретному випадку. Очевидно, що у вирішенні практичних задач, зокрема, на мікрорівні, пріоритетним є кількісний аналіз, направлений на отримання числових характеристик.

Якісний аналіз застосовують через недостатність достовірної інформації про процес чи ситуацію, що аналізується, і ця недостатність робить неможливим застосування інструментарію кількісного аналізу. Тому кожна наука у своєму вдосконаленні йде по шляху створення кількісних означень та характеристик. Образно кажучи, по шляху від якісного до кількісного аналізу. Те саме стосується й економічної науки.

Для кожної науки можна з певною точністю визначити її час народження, роки юності, становлення, зрілості. Зрілість науки визначає рівень її освоєння інструментарію кількісного аналізу.

Логічні доводи і якісні висновки розкривають причинні зв'язки, виявляють передумови тих чи інших наслідків. Але тільки кількісні, математичні методи дають функціональні залежності між причинами і наслідками.

Точна, тобто досконала наука, зможе надати органам управління способи і методи, за допомогою яких результатами аналізу будь-якої економічної ситуації будуть не загальні роздуми, декларації чи міркування, а числове вираження обраної мети і числові значення впливів на ситуацію для досягнення цієї мети.

В теперішніх умовах, в умовах ринку, коли різко ускладнились господарські зв’язки між об’єктами господарювання, особливо відчувається потреба в точній економічній науці. В таких умовах виживає той виробник благ і послуг, який швидше і ліпше адаптується до реальних умов ринку, що у конкурентному середовищі є мобільнішими. Українським чумакам та іншим торговцям того часу для вироблення управлінських рішень було достатньо арифметики "на пальцях", страховим компаніям вже потрібні були методи теорії ймовірностей. Конкурентна економіка у будь-якій країні завжди має вихід на світовий ринок, і навпаки, світовий ринок безпосередньо впливає на, здавалось б, локальну економіку країни. А це означає, щоб вижити національній економіці у цьому надзвичайно агресивному середовищі конкурентної світової економіки, вона мусить оволодіти і навчитись користуватися найновішими, прогресивними методами управління та засобами здійснення розрахунків. Це все стосується будь-якого суб'єкта підприємницької діяльності.

У багатьох науково-популярних працях висловлено думку, що відкриття в науці з'являються тоді, коли життя має у них нагальну потребу.
Бувають такі напрями людської діяльності чи людського пізнання навколишнього світу, де є велика потреба поступу науково-технічного прогресу, а він, цей поступ, на жаль, дуже і дуже затримується. Прикладом можуть слугувати проблеми енергетики, охорони здоров'я, політичного життя нації та національностей. Зрозумілим є те, що такі дослідження на шляху до позитивного результату потребують дуже великого бажання і відповідних коштів. Для економічної науки у її розвитку є дуже багато зацікавлених, насамперед підприємців, виробників. А вони, для отримання якомога більших прибутків, вміють оцінити ефективні методи управління, використання яких дає великий зиск, а може ще більше, ніж просто зиск - можливість вижити у цьому агресивному середовищі ринку. І тут діє правило, а можливо й економічний закон: хто потребує результату у вирішенні певної проблеми, той, відповідно, фінансує необхідні наукові дослідження. І, як правило, отримує бажані методи, методики, алгоритми, об'єктивні обґрунтування. Тобто можна сказати: "Хто платить, той і замовляє музику". Чому не вирішують успішно проблеми на макрорівні у національній економіці, на міжнаціональному чи світовому рівні? Немає зацікавленості у їхньому позитивному вирішенні у тих, хто має доступ до управління фінансовими ресурсами, або інше - ті хто є розпорядником необхідних коштів зацікавлені у невирішені таких проблем.

Стосовно розвитку економіко-математичних методів, створення ефективних засобів обчислень, запровадження комп'ютерних технологій у сферу людської діяльності, то кожний з цих перелічених напрямів є надзвичайним досягненням науково-технічного прогресу людського суспільства. І тут наше твердження справедливе, бо для розвитку цих напрямів виникала нагальна потреба на них і для цього знаходились потрібні кошти.

Інструментарій математичного моделювання, як складова частина процедури прийняття рішення, сьогодні має хороші можливості. Можна з упевненістю сказати, що в нашій економіці потреби науково обґрунтованої процедури прийняття рішення є незрівнянно нижчі від її можливостей.

Функціонування економічних об’єктів економічної системи, якій властива конкурентна сутність, можливе за умови наявносгі механізму полагодження суперечок чи конфліктів через індивідуальні дії. Отже, дії об’єктів такої економічної системи повинні бути узгоджені між собою.

Необхідно з довір'ям (якщо важко з розумінням) ставитися до висновків, що ґрунтуються на математичному аналізі. Ґрунтовність засад логічності математичного аналізу неодноразово доведена. Ті висновки в дослідженні економічних проблем, які отримують на підставі використання математичного апарату, не можна відкласти, чи їх ігнорувати тільки тому, що вони не поміщаються у наявні представлення або прийняті канони. Варто зауважити, що багато економістів ще й сьогодні не можуть збагнути, наприклад, ролі двоїстих оцінок в економічному аналізі. Є серед них і такі, що протиставляють математику економіці. Математика, кількісні методи є лише ефективним засобом у руках економіста-аналітика. Питання лише у тому, хто з економістів спроможний, і на скільки успішно, використати цей надзвичайно потужний інструментарій економічного аналізу.

Математичні формули, залежності чи рівняння з давніх часів служать природничим наукам, а тепер успішно можуть використовуватись наукою управління виробництвом.

Новий етап в економічній науці, який почався із залучення кількісних методів до економічного аналізу, є знаменним насамперед через проголошення і реалізації принципу оптимальності. Стала можливою реалізація бажання досягнути найліпшого розв'язку економічних задач, розробити найліпше управлінське рішення для досягнення поставленої мети у розвитку економічних процесів, на множині можливих, допустимих варіантів функціонування економіко-виробничих та фінансових систем.

Нові методи і засоби - це не лише нова технічна база для планування. Математичні методи і сучасні комп'ютерні технології приносять бажаний результат, коли використовуються не для простої автоматизації планово-облікових робіт, а для розрахунку оптимальних управлінських рішень на множині можливих. Дехто схильний думати, що комп'ютерні технології зменшать і здешевлять планово-облікові роботи і в тому бачать їхнє головне призначення. Це дуже велика помилка. Самі по собі комп'ютерні технології та економіко - математичні методи не панацея від всіх економічних негараздів. Цей інструментарій дає змогу використовувати значно ширше коло показників і, що найважливіше, ставити й розв'язувати нові та принципово нові задачі. Суть застосування нових методів полягає у можливості розв'язувати нові задачі, покращувати технологію пошуку розв'язків "старих" задач і через це здійснювати корінне вдосконалення економічної науки.

Там, де економіку трактували як точну науку, досягли значних результатів, бо вивчили закономірності в економіці завдяки математичному апарату і навчились прогнозувати наслідки тих чи інших управлінських рішень. Адже кожну економічну проблему, кожну господарську ситуацію можна описати у вигляді математичної задачі. А над математичними абстракціями можна проводити дослідження, знаходити бажаний діапазон зміни тих чи інших параметрів, прогнозувати рівень досягнення мети.

У тих випадках, коли математична модель адекватно відображає проблемну ситуацію, вона стає надзвичайно важливим інструментом дослідження. Математична модель доступна для проведення експерименту, досить точна у відображенні зв'язків між параметрами і змінними, дає можливість досить точно оцінити похибки і причини цих похибок.

Постановка проблеми чи завдання, опис господарської ситуації, як найвідповідальніший момент процесу створення моделі, від якого значною мірою залежить успіх моделювання, а отже, і цінність отриманого розв'язку, здійснюється на підставі ґрунтовних знань суті об'єкта, що моделюється.

Усім ситуаціям, які мають місце на різних рівнях економічної системи, властива обмеженість ресурсів. Щоб відшукати шляхи їх ефективного розвитку, необхідно провести експериментальні дослідження, розрахунки. Адже в умовах ринку виживає той виробник благ і послуг, який швидше і краще адаптується до реальних умов ринку.

Комплекс наукових методів, призначених для пошуку розв'язків названих задач організаційного управління набув назву - дослідження операцій. Методи дослідження операцій не тільки сформувалися в новий і дуже важливий науковий напрямок, але також стали ефективним засобом розв'язування широкого кола практичних задач в економіці, у військовій справі, медицині, соціології і т.д.

Як наука про ціленаправлене оптимальне управління складними системами, кібернетика стосовно економіки вивчає закономірності оптимального її функціонування і розвитку. Всім процесам, що відбуваються у будь-яких складних системах, властиві загальні ознаки: наявність мети; пошук ефективних управлінських рішень на множині допустимих, що здійснюється реалізуючи алгоритми управління; корекція управлінських рішень у відповідності до принципу зворотного зв'язку і адаптація системи до випадкових змін у зовнішньому середовищі.

Науковий напрям, який об'єднує економічні дослідження на підставі математичних методів є економетрія. Вона поєднує у собі досить широкий методологічний напрямок з різноманітними об'єктами дослідження. Поряд з економіко-математичними дослідженнями проблем в економічній системі, вона охоплює всі області використання математичних методів у вирішенні конкретних економічних задач. Зазначимо, що термін "економетрія" вперше використав львівський вчений Павло Чомпа в опублікованій у Львові в 1910 році книзі "Нариси економетрії і натуральної теорії бухгалтерії, яка ґрунтується на політичній економії".

Економетрія досліджує і встановлює конкретні кількісні закономірності і взаємозв'язки в економічних системах за допомогою математичних і математико-статистичних методів. Вона є поєднанням трьох галузей знань: теоретичної економіки, статистики і математики.

Проте треба мати на увазі, що через усі переваги методу математичного моделювання під час вивчення функціонування системи, об'єкта чи процесу та аналізу ситуації, не можна знайти універсального вирішення усіх управлінських проблем. Результати аналізу моделі дають об'єктивний науково обґрунтований допоміжний матеріал для вироблення потрібного управлінського рішення. Успіх при цьому також залежить і від якості виконання прийнятого рішення.

А тепер розглянемо проблему управління з іншого боку. Головною рушійною силою науково-технічного прогресу є високого професійного та інтелектуального рівня спеціалісти. Вони повинні творити нове й ефективне, у нашому випадку в управлінні загалом і, зокрема, в управлінні економічними, фінансовими та соціальними процесами.

Серед різних спеціалістів у галузі управління економікою чільне місце посідають економісти-аналітики, які зобов'язані володіти і володіють інструментарієм вироблення оптимальних управлінських рішень.

Адже оптимальні управлінські рішення, вироблені на підставі аналізу реальної конкретної економічної ситуації за допомогою математичних методів і комп'ютерних технологій, не з'являються самі по собі. їх повинні розробляти спеціалісти, які достатньо володіють цим інструментарієм економічного аналізу. Чи є вони у нас взагалі, які відповідали б сучасним вимогам і, як кажуть, світовим стандартам, а якщо є, то хто ж вони? Можна з певністю і відвертістю ствердно відповісти на це запитання. Це спеціалісти з економічної кібернетики. А за фахом вони економісти-аналітики, здатні вирішувати економічні проблеми на підставі глибоких економічних знань, досконалого володіння інструментарієм економіко-математичного аналізу і сучасних комп'ютерних технологій.

Сучасні економісти зайняті пошуком та аналізом чинників, що спричинили кризові явища в економіці України. Їх багато і більшість з них офіційно визнано. Але серед них є особливо вагомі і яким, офіційно, мало приділяється уваги. Це, насамперед, зниження професійного рівня управлінської кваліфікації та глибини економічних знань практично на всіх рівнях. Сьогодні кожний керівник сам визначає свій кваліфікаційний рівень. Займаючи керівні посади внаслідок різних причин, він вважає себе достатньо досвідченим для такої діяльності, а те, що напрацьовано вченими в галузі сучасного управління економічними об'єктами чи процесами просто ігнорує. І це призводить до його професійної та кваліфікаційної стагнації і наслідком цього є втрати підприємств, галузей і економіки країни в цілому через похибки у прийнятих такими керівниками рішень. Чи часто нам доводиться чути від керівників щире визнання про недостатній власний кваліфікаційний рівень? А ініціатива керівника підвищення власного рівня знань стали би стимулом для підлеглих до підвищення їхньої кваліфікації і призвело би до позитивних змін у нашій економіці.

Адже сучасні умови конкуренції в економічних відносинах ініціюють появу економістів нової формації, що здатні самостійно вирішувати економічні проблеми, володіють інструментарієм генерування заходів щодо підвищення ефективності управління підприємствами і установами. Разом із знанням економіки такі економісти володіють математичними методами моделювання, методами прийняття ефективних управлінських рішень в умовах ризику і, зрозуміло, прогресивними комп'ютерними технологіями. За навчальними планами та програмами навчальних дисциплін підготовку таких фахівців здійснюють за напрямком «Економічна кібернетика».

Студенти, що навчаються на ОП «Економічна кібернетика» отримують систему знань за економічними, математичними та спеціальними дисциплінами, прогресивними комп'ютерними технологіями і на базі цієї ОП отримують базову економічну підготовку на такому ж рівні, як економісти інших ОП, що забезпечує розуміння об'єкту дослідження.

На сьогодні невідомі випадки, коли випускники за даною ОП на протязі багатьох років працювали б рядовими спеціалістами. Навпаки, на відміну від своїх колег - випускників інших ОП, вони швидко адаптуються в специфічних умовах і особливостях виробничих процесів, швидко орієнтуються в конкретних ситуаціях. І це не залишається непомітним з боку адміністрації підприємств і організацій, створюючи передумови їх швидкого просування вверх по щаблях кар'єри державної служби чи бізнесу.

Важко перелічити всі місця роботи випускників-кібернетиків, але слід зауважити, що це насамперед структури бізнесу і комерції, науково-дослідні установи та установи освіти. Вони, що мають високу кваліфікацію у сфері організаційного управління та економіки, володіють ефективними математичними методами аналізу і прогнозування економічних ситуацій з використанням прогресивних інформаційних технологій, можуть ефективно реалізовувати свої професійні знання економіста-аналітика. Про них заслужено висловлюються, як про неперевершених фахівців на будь-яких ділянках у системах управління підприємств і організацій на посадах фінансистів, бухгалтерів, економістів, менеджерів і т.д., тому що потребу у таких фахівцях диктує жорстка боротьба конкурентного ринку.

Оскільки економісти-кібернетики в першу чергу є системними аналітиками, що найбільш підготовлені для вирішення задач ринкової економіки, то очевидно, що попит на таких фахівців в Україні зростає і зростатиме на дальше. На користь такого прогнозу говорить і радикальне розширення сфери їх підготовки у всіх регіонах України. Розширення кола навчальних закладів, що готують даних фахівців, радує, але й насторожує через неминучі проблеми, що виникають і виникатимуть стосовно дотримання стандарту економіста - кібернетика. Підготовка таких фахівців потребує потужних інтелектуальних професіоналів, потужна навчально-лабораторна база, що під силу тільки навчальним закладам, де виробилися глибокі педагогічні традиції і де сформувався професорсько-викладацький колектив, наукові школи.

Фахівці з економічної кібернетики є фахівцями широкого профілю. Їх призначення - виконувати аналітичні роботи в економічних, економіко-виробничих, фінансових системах та банківському і страховому бізнесі, а також в науково-дослідних і навчальних закладах, інформаційно-обчислювальних і аналітичних установах, органах управління економічною системою для розв'язання задач прогнозування, планування, бухгалтерського обліку, фінансів, комерції, маркетингу, менеджменту, статистики, демографії, соціології, розробки і експлуатації інформаційних систем управління і систем підтримки прийняття рішень, створення програмних продуктів, підготовки кадрів економістів і т.д. направлених на вирішення соціально-економічних проблем, використовуючи інструментарій економіко - математичного моделювання і прогресивних комп'ютерних технологій.

Отже, вони потрібні всюди, де надають у процесі вироблення управлінських рішень перевагу здоровому глузду, де цінують науково обґрунтований аналіз.

Досить характерним прикладом цього є такий факт. З ініціативи студентів ОП «Економічна кібернетика» в ЛНУ імені Івана Франка було створено команду SIFE (students in free enterprise – студенти у вільному підприємництві). Наша команда уже двічі (у 2009р. та у 2010р.) ставала національним чемпіоном олімпіади SIFE. Команда брала участь у міжнародних олімпіадах у Берліні (Німеччина, 2009р.) та у Лос-Анджелесі (США, 2010р.).

Наші студенти беруть участь в різних всеукраїнських олімпіадах, де майже ніколи не повертаються без заслужених трофеїв.
Доречно тут згадати слова Леонардо да Вінчі: "Ніякої достовірності немає в науках там, де не можна застосувати ні однієї з математичних наук... Той, хто захоплюється практикою без науки - немов керманич, що входить на корабель без керма і компаса: він ніколи не впевнений, куди пливе. Завжди практика повинна ґрунтуватися на хорошій теорії". Таку істину, яка доходить до нас з глибини віків, з XIV ст., на превеликий жаль, не можуть усвідомити наші горе-економісти у XXI ст.